- Майбутнє...Звичайно,кожен із нас задумується над ним.Бачить його світлим і прекрасним,без всяких життєвих перепон і негараздів.
На мою думку,вже з юності кожен повинен задумуватись над майбутнім.Тобто,старанно навчатись в школі(щоб потім отримати хорошу професію),розвивати у собі хороші якості(добро,чесність,доброзичливість.щирість).
Я бачу себе у колі сім'ї,рідних і близьких.І не головне,чи стану я в майбутньомувідомою чи багатою,а головне,щоб навколо мене були хороші люди,які б по-сравжньому мене любили і поважали.Г.Сковорода казав:"Маючи друзів вважай.що ти володієш скарбом".
Знаєте,одного разу біля магазину я побачила старшого чоловіка,який сидів,пив пиво і бормотав собі щось під ніс.Від п'янства він не міг вимовити жодного слова.Дивитись на це,звичайно,страшно.І одразу починаєш задумуватись над майбутнім.Невже мене чекає таке саме?Навіщо проживати життя,щоб так його закінчити?!На мою думку,потрібно по-собі залишити хорошу згадку.І тому я вважаю,що над майбутнім по... Читати далі »
|
- Добро і зло...Споконвіку точиться боротьба між цими протилежними силами.І не завжди перемагає те,що нам хочеться.А чому?Чому в світі так багато зла,і так мало добра?На це питання кожен відповідає по-різному.Чесно кажучи,я ніколи не замислювалась над цим.Ви помічали,що ми часто не звертаємо увагина добро.Воно здається таким звичним,а зло ми одразу помічаєм,бо бачимо,що люди роблять нетак як нам хочеться.Погані вчинки частіше закарбовуються в нашій пам'яті,аніж добрі.Ларошфуко казав:"Жодна людина,якою б мудрою вона була,не здатна збагнути всього зла,що творить".А грузинське прислів'я говорить,що"зла людина вважає,що всі люди схожі на неї".
Я думаю,що зло виникає через те,що у світі панує нерівність.Часто люди не цінують те,що мають,а пргнути надбати майно або якісь цінності легким способом,тобто,роблячи погані вчинки.Давайте уявимо,що у світі панує лише зло.Це було б щось страшне,і я думаю,що люди довго б не змогли прожити так.Я думаю,що ви помічали,що після того,... Читати далі »
|
- Смішно, як людям легко позбутися Бога і потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло. Смішно, коли ми віримо тому, що пишуть у газетах, і сумніваємося у тому, що говорить Біблія. Смішно, коли хтось каже "Я вірю в Бога", а сам слідує за сатаною, теж, між іншим, "віруючого" в Бога. Смішно, коли нам так легко засуджувати і дуже важко бути судимими іншими. Смішно, коли послані по е-mail-y жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, пересилати чи ні далі повідомлення, у яких ідеться про Бога. Смішно, коли все непристойне, грубе, хтиве і брутальне спокійно перебуває у Інтернеті, а у школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива. Смішно, коли можна бути "усіма руками за" Христа у неділю, але бути непомітним християнином протягом всього тиждня. Ви ще не смієтеся? Смішно, коли, пересилаючи цього листа, ви його відправите не багатьом із вашої адресної книги. Смішно, що нас більше турбує, що про нас думають інші люди, аніж... Читати далі »
|
Як непомітно зникло вміння жити у вічності. - Ціни на молоко і м'ясо стало неймовірно високі, до чого ж тут вічність…. Заблукали у переплетінні світів: ти – світ, я – світ, - це які ж ми величезні, коли разом… А коли ні..? Коли поодинці? Це як планети…?.чи як супутники…?..ну як земля та місяць наприклад… Сонце плакало. І сльози, не встигаючи скотитись по палаючих від жару щоках, напували гірким паром чорний Всесвіт. У Сонця, певне, була температура. О,так! Сонце геть захворіло і навідріз відмовилось приймати ліки. А знаєш, яка в нього температура підскакує при хворобі? Тут і здоровим не особливо холоне, а так…. Щасливий ранок. Перша посмішка готувалася до дебюту, тренувалася спросоння, вклонялася сподіваним шанувальникам….та все ніяк. Кава холонула і в компанії з неповторним завіконним краєвидом оголосила страйк, відмовилась надихати до життя… куди діватись. Життя пішло саменьке. Сонце плакало. Навколо було так багато води, не повіриш! В руках, рукавичках, черевичка ... Читати далі » |
Велич людини Є люди різні на світі:добрі і злі, цікаві й зануди, щасливі й сумні...Але не буває людей безликих чи неособливих. Ми часто захоплюємося деякими, дивуємося їхнім вчинкам і звеличуємо у віках. У чому ж, власне, велич людської істоти? В чому її нев’януча могутність і непідкупна краса? Якою вона має бути, щоб стати великою по-справжньому і що саме потрібно для цього—створити щось невимовно прекрасне, ви викарбуване у віках, чи достатньо прожити власне життя шляхетно, так, щоб люди пам'ятали тебе—нехай не був ти зіркою світового масштабу , талановитим письменником або чудовим музикантом? Ми всі недаремно приходимо в цей світ. Будучи в постійному пошуці власного щастя, нерідко губимо ті миті, які могли б бути цінними для нас. То чи маємо право казати про велич? Велич над чим чи над ким? Напевно, багато красномовних слів можна написати, доводячи те, що людина насправді достойна звання великого створіння--тільки є одне дуже сильне за ... Читати далі »
|
|
